УДК 159.98:376-056.264
ОРГАНІЗАЦІЇ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ІЗ ЗАТРИМКОЮ
МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ
Гузик Оксана, здобувач ОС «магістр»
спеціальності 012 «Дошкільна освіта», РДГУ
Широких Анастасія, доктор філософії
спеціальності 053 «Психологія»,
доцент кафедри вікової та педагогічної психології РДГУ
У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що одним з головних завдань
дошкільної освіти є формування особистості дитини й підготовка її до навчання в школі.
Аналіз психолого- педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей
дошкільного віку із порушеннями усного мовлення. У зв’язку з цим значущості набуває
превентивне навчання і виховання дошкільників з порушеннями мовлення, особливо з
загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Такі діти належать до неоднорідної та чисельної
групи, для якої оволодіння усним мовленням – єдиний і основний шлях особистісного
розвитку.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, вивченні та організації
корекційної роботи для дітей із ЗНМ у дошкільному закладі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Під загальним недорозвиненням
мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку
форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої
системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення.
Різні аспекти методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку розробляли А.
Богуш і Н. Гавриш, Л. Єфименкова, В. Коноваленко, М. Шеремет та ін. Своєрідність
розвитку словникового запасу, граматичної будови, зв’язного мовлення при ЗНМ описано в
дослідженнях Р. Лалаєвої, Н. Ніщевої, Ю. Рібцун, Л. Трофименко та ін.[1, 2, 3].
Дослідження вчених (Р. Левіна, Н. Жукова, Є. Соботович, Г. Чиркіна) дозволили
виявити системне порушення мовленнєвої діяльності і знайти типові прояви недоліків, що
притаманні дітям з ЗНМ:
Діти з І рівнем ЗНМ практично не володіють фразою (активний словник перебуває в
зародковому стані; він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості
загальновживаних слів; значення слів нестійкі і недиференційовані; пасивний словник
ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене; фразове
мовлення практично відсутнє; здібність сприймати звукову і складову структуру слова не
сформована).
ІІ-й рівень ЗНМ: діти володіють побутовим словниковим запасом, здебільшого
пасивним, з’являється фразове мовлення, але воно вельми спотворене в фонетичному і
граматичному відношенні.
ІІІ-й рівень ЗНМ має такі особливості: на фоні порівняно розгорнутого мовлення
спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів, помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в
узгодженні, не користуються спотворенням; в активному використовують прості речення.
У дітей з IV-м рівнем недорозвитку мовлення виявляються незначні порушення його
компонентів [2].
На думку науковців В. Коноваленко, М. Шеремет недорозвинення мовлення має різне
походження і різну структуру аномальних відхилень. Однією з провідних ознак є пізній
початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді після 5 років [2].
Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується. До ЗНМ
призводять різні несприятливі впливи як у внутрішньоутробному розвитку (інфекції під час
вагітності, токсикози, несумісність крові за резус- фактором, або груповою належністю
крові, захворювання ЦНС, вживання матір’ю алкоголю, нікотину, наркотичних засобів), а
також під час пологів (родова травма, асфіксія). У таких дітей ЗНМ поєднується із
синдромом рухової загальмованості, афективної збудливості, вкрай низької розумової
працездатності [2]. Внаслідок мовленнєво-рухових порушень, пов’язаних з органічним
ураженням, або недорозвиненням певних відділів ЦНС, виникають недоліки вимови,
виражені у різному ступені, а також труднощі сприймання звуків. Порушення взаємодії між
слуховим і мовленнєво-руховим аналізатором призводить до недостатнього оволодіння
звуковим складом слова, а це гальмує накопичення словникового запасу, формування
граматичної будови мови, опанування письмом та читанням [2].
Після теоретичного аналізу було проведено експеримент на базі ЗДО «Сонечко»
м. Березне Рівненської області. В діагностичному дослідженні приймало участь 30 дітей,
віком 5-6 років.
Робота, щодо діагностики і корекційної роботи з дітьми з ЗНМ здійснювалась за
двома напрямами. Перший напрям – це робота з дітьми та робота з вихователями, зокрема:
спостереження, тематичні бесіди з дітьми, бесіди з вихователями, розв’язання педагогічних
ситуацій, організація різних видів діяльності дітей. Другий напрям включав в себе
діагностику за допомогою ряду методик, а саме: «Звукові схованки» [3], «Звуковий аналіз
слів» [3], «Розкажи за картинкою» [1], «Розуміння граматичних структур» [1].
На констатувальному етапі експерименту нами було виявлено:
– Рівень розвитку фонематичного слуху у дітей з ЗНМ через пошук потрібних
звуків з ряду запропонованих слів за допомогою методики «Звукові схованки». Було
зафіксовано, що у експериментальній групі низький рівень фонематичного слуху переважав
у більшості дітей (53,3 %), середній рівень спостерігався у 33,3% та високий рівень лише у
23,4%.
– Рівень звукового аналізу слів за допомогою тесту, який показав у
експериментальній групі наявність 20% дітей із високим рівнем, 40% – з середнім та 40% –
низьким рівнем.
– Багатство активного словникового запасу дитини, відповідно до якого, у
експериментальній групі переважає низький рівень (47%), середній рівень становить 33 % та
високий – лише 20%.
– Рівень розвитку розуміння дітьми граматичних структур. Складав 33,3%
дітей із низьким рівнем розуміння граматичних структур , 46,6 – із середнім, 20% – із
високим.
Одержані результати дали підставити не тільки констатувати незадовільний стан
сформованості мовленнєвої функції в дітей дошкільного віку, а й стали підставою для
розробки змісту та методики корекційно-розвивального навчання, спрямованого на
подолання загального недорозвитку мовлення та порушень мовлення дітей дошкільного віку.
Основною метою формувального етапу експерименту було розширення словникового
запасу, формування граматичної сторони мовлення й навичок зв’язного мовлення у всіх
ситуаціях спілкування з широким використанням ігор і вправ, використання творчих завдань
не тільки на заняттях, але і в ситуаціях буденного життя. Ми прагнули розвивати уяву,
мовленнєву увагу, мислення, зв’язне мовлення, творчі здібності, адже розвиток цих умінь допомагає у розвитку лексико-граматичної сторони мовлення. Корекційні заняття
проводилися щодня у ранкові години.
Організація занять: програмний курс розрахований на проведення двох
індивідуальних занять, двох під групових та одного фронтального заняття на тиждень для
дітей з ЗНМ.
На етапі формувального експерименту нами було проведено ряд занять
(індивідуальні, підгрупові та фронтальні) для дітей старшого дошкільного віку, із наявністю
в даних групах дітей з ЗНМ. Як засоби підвищення рівня розвитку лексичної та граматичної
складових мовлення у зміст були включені дидактичні ігри «Добери дію до предмета»,
«Скажи навпаки?», «Що готують з борошна, м’яса, молока?», «Яка страва?», «Маленький
помічник», «Що із чим, якщо там..?», ігрові вправи «Запам’ятай і повтори», «Допоможи
кухареві», «Із чого який?», «Четвертий зайвий», «Допоможи ляльці зібрати цукерки», та
завдання доступні й динамічні за структурою та образні й емоційні за змістом [1, 2, 3].
Після проведення авторської програми формуючого педагогічного експерименту,
було повторно здійснено діагностику і виявлено підвищені рівні показників загального
розвитку мови. Результати констатуючого експерименту показали, що заняття мали досить
ефективний результат.
Висновок. Безперечно, проблема формування лексико-граматичної та фонетикофонематичної сторін мовлення у дітей із ЗНМ повинна займати важливе місце у розвитку
мовленнєвого апарату і всієї комунікативної сфери дошкільника. Саме тому важливим є
своєчасне виявлення й усунення порушень цих сторін мовлення у дітей із ЗНМ. Завдяки
послідовній та систематичній корекційно-розвивальній роботі діти ЗДО «Сонечко» із
загальним недорозвитком мовлення значно підвищили свій рівень мовленнєвого розвитку.
Виходячи зі специфіки проведеного формуючого експерименту, успішність
психокорекційної роботи уособлюється чіткою організацією дітей у період їхнього
перебування у ЗДО, правильним розподілом навантаження протягом дня, координацією й
наступністю в роботі логопеда й вихователя, а також батьків. І , що найважливіше, –
сумлінній роботі педагогічного колективу з врахуванням всіх закономірностей психічного
розвитку та безперервності і послідовності корекційної роботи.
Список використаних джерел
- Організація корекційно-відновлювальної роботи з дітьми дошкільного віку із
загальним недорозвитком мовлення : збірка практичних матеріалів творчої групи вчителівлогопедів дошкільних закладів І Під ред. Н.В. Азовської. Херсон, 2009. 141 с. - Сучасні проблеми логопедії та реабілітації: матеріали ІХ Всеукраїнської заочної
науково-практичної конференції (15 грудня 2020 року, м. Суми). Суми : ФОП Цьома С. П., - 210 с.
- Федорович Л. О., Пищалка Я. О. Конспект логоритмічних занять із дітьми
дошкільного віку з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення. Запоріжжя: ТОВ
«ЛІПС» ЛТД, 2009. 288 с
Залишити відповідь